Тиждень.ua
Красиве життя Справжні обличчя Фотофакт Майже серйозно Малоросійство Хороші манери
1 серпня, 2012   ▪   Клеопатра Пироженко   ▪   Версія для друку

Прокаєва vs Ліснича: Баба Параска і баба Палажка

Конфлікт у Києво-Печерській Лаврі довів, що українські світські дами недалеко відійшли від хрестоматійних баби Параски і баби Палажки. Найстрашніше, що Нечуй-Левицький писав про темних сільских жительок з їхніми забобонами і недоліками, ми ж спостерігаємо конфлікт двох столичних дам з чотирма освітами на двох, званнями і орденами (Варвари Великомучениці і Праведної Анни, на хвилиночку)
Прокаєва vs Ліснича: Баба Параска і баба Палажка

Втім, незважаючи ані на освідченість, ані на титулованість, вони з гучним скандалом пилять зони впливу у Києво-Печерському заповіднику. Лавра в свою чергу з кожним роком ризикує стати дедалі меншою святинею України, та й хіба може бути інакше, якщо її справами керують дами настільки далекі від культури і релігії, що з задоволенням починають трусити брудною білизною перед камерами ЗМІ, як тільки ті з'явиляються.

З рівнем культури все зрозуміло, згадувати ж про компетентність навіть не доводиться. Лікар-кардіолог/юрист/заступник міністра культури, одним словом, спеціаліст аж надто широкого профілю Вікторія Ліснича за свою не таку вже й довгу кар'єру настільки стрімко змінювала обраний напрям діяльності, щоб навряд чи встигла набути достатніх навичок для управління цілим заповідником. Свого часу, виступаючи на церемонії нагородження лауреатів премії імені Олеся Гончара,  тодішній заступник міністра культури не змогла добре підготуватися навіть до кількахвилинної промови і назвала Гончара "визначним поетом", що вже казати не про разові лажі, а постійну роботу на музейній ниві.

З іншого боку маємо Владу Прокаєву. Все-таки робота моделі накладає відбиток, відтак Владі не вдалося стати заступником генерального директора з міжнародного співробітництва, вона лише відтворила модель заступника, повністю імітуючи зовнішні керівні прояви і не заглиблюючись до глибинних рівнів знань і компетенцій.

Саме завдяки цьому ми і маємо можливість чути з вуст її колег розповіді про "перли" начальниці. Науковий співробітник заповідника Володимир Омельченко і досі здивований запитаннями, які ставить заступник генерального директора "Мені як кандидату історичних наук принаймні дивно чути, коли мені заступник генерального директора заповідника з міжнародного співробітництва (Влада Прокаєва) задає питання, чи є Візантійська імперія суб’єктом чинного міжнародного гуманітарного права, ви уявляєте рівень розвитку цієї людини".


Матеріали за темою:

Останні публікації згорнути
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.