Тиждень.ua
Красиве життя Справжні обличчя Фотофакт Майже серйозно Малоросійство Хороші манери
25 червня, 2013   ▪   Версія для друку

Найгучніші секс-скандали від 60-х до сьогодення

За свої «бунга-бунга» Сільвіо Берлусконі тепер заплатить сімома роками в’язниці. І йому ще пощастило…
Найгучніші секс-скандали від 60-х до сьогодення

Сільвіо Берлусконі давно відомий своїми сексуальним апетитом. Але ще жодного разу, він не був таким близьким до в’язниці, за свої витівки, як нині. Суд засудив колишнього прем'єр-міністра Італії до семи років позбавлення волі у справі неповнолітньої танцівниці Рубі.

 

 

Його визнано винним у тому, що в період з лютого по травень 2010 року він мав з нею сексуальні контакти. Крім семирічного тюремного ув'язнення Берлусконі довічно заборонено обіймати державні посади.

 

Сильвіо Берлусконі, Італія, 2011

 

 

З січня 2011 року міланська прокуратура вела процес проти італійського прем'єр-міністра Сильвіо Берлусконі. Його звинувачували у зв'язку з неповнолітньою повією Карімою ель-Маруг на прізвисько Рубі. Рубі була однією з 33 жінок, які брали участь у секс-вечірках під назвою «бунга-бунга». Прокуратура намагалася притягнути до відповідальності трьох жінок, які організували для прем'єра ці вечірки. Берлусконі зізнався, що подарував Рубі € 45000 на створення власного центру краси, проте заперечує, що вони займалися сексом. За словами Берлусконі, він віддав їй гроші, щоб врятувати від проституції, так як був зворушений її історією. Італійський прем'єр опиняється в центрі сексуальних скандалів не в перше: у березні 2009 року його друга дружина Вероніка Ларіо заявила, що подасть на розлучення після публікації його фотографій з 18-річною моделлю Наомі Летіцією. Крім цього, вона написала відкритий лист, обурюючись тим, що Берлусконі включив до списку кандидатів від своєї партії на виборах до Європарламенту в 2009 році занадто багато «молодих красивих жінок» без політичного досвіду. В результаті скандалів рейтинг Берлусконі впав у квітні 2011 року до рекордного мінімуму 31%.

Тепер нарешті є вирок. Але він набуде чинності лише після розгляду апеляції. І теоретично Берлусконі ще має шанс відкрутитися від в’язниці, але чіи йому це вдастся наразі невідомо. Як пощастить…

Справа Берлусконі насправді не оригінальна. Новітня історія людства знає ще й не такі випадки. Ось тільки деякі з найгучніших:

 

Джон Проф'юмо, Британія, 1963

 

 

Роман британського військового міністра Джона Проф'юмо з дівчиною легкої вдачі призвів до одного з найбільших політичних скандалів у Великобританії. У 1963 році Проф'юмо був викритий у позашлюбному зв'язку з Крістін Кілер, що тривав два роки. Скандал був викликаний тим, що одночасно Кілер зустрічалася з радянським військово-морським аташе і за сумісництвом шпигуном Євгеном Івановим. У своєму виступі в Палаті громад Проф'юмо заперечував свою провину, проте був змушений піти зі своєї посади. Довелося піти у відставку і прем'єр-міністру Гаральду Макміллану. Кілер була визнана винною в іншій справі і засуджена до 9 місяців в'язниці. Стівену Уорду, який познайомив Кілер і Проф'юмо, були пред'явлені звинувачення в сутенерстві, він покінчив з собою в останній день процесу. Проф'юмо присвятив все життя благодійності, намагаючись спокутувати свою провину перед британським суспільством.

 

Гарі Харт, США, 1987

 

 

У 1987 році сенатор штату Колорадо Гарі Харт був фаворитом серед кандидатів у президенти від Демократичної партії США. У травні 1987-го, через місяць після того як Харт оголосив про свій намір балотуватися в президенти, репортери газети Miami Harald з'ясували, що у нього позашлюбний роман з моделлю на ім'я Донна Райс. Дружина Харта офіційно заявила, що вважає зв'язок чоловіка з Райс «невинним», проте після публікації статті в Miami Harald рейтинг Харта впав з 32% до 17%. Вже через кілька днів фотографам вдалося зробити знімок Харта з коханкою, що сидить у нього на колінах, і 2 червня фото з'явилося на обкладинці журналу National Enquirer. Харт був змушений зняти свою кандидатуру. Після скандалу Харт пішов з політики і повернувся до адвокатської практики.

 

Канаан Банана, Зімбабве, 1997

 

 

Колишній президент Зімбабве Канаан Банана був звинувачений у згвалтуванні своїх підлеглих-чоловіків у 1997 році. До того часу він вже не був президентом, а займав один з дипломатичних постів в Організації африканської єдності. Випадок десятирічної давності сплив під час процесу проти колишнього охоронця президента, який вбив людину за те, що той назвав його «дружиною Банана». Охоронець заявив на суді, що Банана регулярно його ґвалтував, розслідування з'ясувало, що це був не єдиний випадок в період його президентства (1980-1987). У 1999 році Банана був визнаний винним в 11 випадках зґвалтування і розтління та засуджений до десяти років в'язниці (з них дев'ять умовно). Банана до кінця заперечував усі звинувачення, заявляючи про політичне підґрунтя справи. У 2001 році він вийшов на свободу і помер від раку два роки по тому. У проведенні офіційних похорону його родичам було відмовлено.

 

Білл Клінтон, США, 1995-1997

 

 

Роман Білла Клінтона із стажистом з Білого дому Монікою Левінські мало не коштував йому президентського крісла. Скандал почався з справи Поли Джонс, колишньої співробітниці уряду штату Арканзас, яка звинуватила Клінтона в сексуальних домаганнях. У суді випливла історія з Левінські, і Клінтон заперечував, що мав з нею сексуальний зв'язок. Згодом Левінські передала прокурору Кеннету Старру записи своїх розмов з колегою Ліндою Тріпп, де вона розповідає про свої стосунки з президентом у 1995-1997 роках, а також знамените синє плаття зі слідами сперми Клінтона. Клінтон був змушений зізнатися, що займався з Левінські оральним сексом. Його звинувачували за чотирма статтями: два випадки лжесвідчення, перешкоджання правосуддю і зловживання службовим становищем. 19 грудня 1998 Палата представників визнала його винним за двома пунктами - лжесвідчення на суді присяжних в серпні 1998 року і перешкоджання правосуддю у справі Поли Джонс. 12 лютого Клінтон був виправданий за всіма пунктами в Сенаті. Пола Джонс відкликала свої звинувачення проти Клінтона в обмін на компенсацію в розмірі $ 850 000. Після голосування за процедурою імпічменту у Палаті представників рейтинг Клінтона досяг максимуму - 73%. Клінтон був прощений і громадськістю США, і дружиною Хіларі, яка офіційно підтримувала його під час скандалу.

 

Юрій Скуратов, Росія, 1999

 

 

У березні 1999 року телеканал «Росія» було показано фільм «Троє в ліжку». На записі досить поганої якості було видно, як «людина, схожа на генерального прокурора» Юрія Скуратова, займається сексом з двома дівчатами. 2 квітня 1999 Скуратов був відсторонений від посади з формулюванням «на період розслідування порушеної стосовно нього кримінальної справи» за зловживання посадовими повноваженнями (у справі фігурувало незаконне придбання нерухомості та інші епізоди). Скуратов заперечував справжність запису. 19 квітня 2000 він був остаточно звільнений з посади, а 11 травня 2001 кримінальну справу проти нього було припинено, причому юридичне підтвердження автентичності плівки так і не було отримано.

 

Гаррі Стоунсайфер, Boeing, 2005

 

 

Глава Boeing Гаррі Стоунсайфер пішов у відставку в березні 2005 року після того, як стало відомо про його роман з підлеглою. Дебра Пібоді була одним з віце-президентів Boeing. Внутрішнє розслідування компанії виявило, що зв'язок з підлеглою «мала місце за обопільною згодою, але серйозно порушувала ділову етику». У результаті скандалу розпався шлюб Стоунсайфер, що тривав 50 років, пізніше він одружився на Пібоді.

 

Якоб Зума, ПАР, 2005

 

 

Президент ПАР Якоб Зума був звинувачений в 2005 році в згвалтуванні 31-річної жінки, дочки його покійного друга. Жінка була ВІЛ-інфікована, і Зума знав про це. У 2006 році суд Йоганнесбурга виправдав Зуму, ухваливши, що секс відбувся «за взаємною згодою». Це рішення ґрунтувалося на свідченнях самого Зуми і спірних психологічних експертизах - жінка ж продовжувала наполягати на факті зґвалтування. У 2007 році їй було надано політичний притулок у Нідерландах. У суді Зума, який займав у той час посаду голови національної ради з боротьби зі СНІДом, заявив, що не використовував презерватив, хоча знав про хворобу жінки. Замість цього він прийняв душ, «щоб знизити ризик зараження СНІДом». Процес викликав критику з боку правозахисних організацій, але на політичну кар'єру Зуми ніяк не вплинув: у 2009 році парламент ПАР обрав його президентом.

 

Еліот Спітцер, США, 2008

 

 

Колишній губернатор штату Нью-Йорк Еліот Спітцер був змушений покинути свій пост у березні 2008 року, після того як з'ясувалося, що він користувався послугами елітних повій, заплативши їм в цілому $ 80000. Скандал підсилювався тим, що Спітцер прославився боротьбою з фінансовими махінаціями і проституцією, займаючи пост генерального прокурора Нью-Йорка. Після відставки Спітцер намагається виправити свою репутацію, займаючись благодійністю і захистом навколишнього середовища.

 

Кваме Кілпатрик, США, 2008

 

 

Мер Детройта Кваме Кілпатрик опинився в центрі скандалу, коли на нього подали до суду два поліцейських штату Детройт. Вони були свідками роману Килпатрика з начальницею апарату мерії Крістін Бітті і звинувачували мера у тому, що він наказав їх звільнити, щоб замести сліди. Кілпатрик і Бітті заперечували свою провину, але в якості доказу було наведено їх листування, з якого випливало, що пара збиралася звільнити ще й начальника детройтської поліції Гарі Брауна. У вересні 2008 року Кілпатрик був визнаний винним у лжесвідченні. Він був змушений піти з посади мера і заплатити місту компенсацію $ 1 млн.

 

Анвар Ібрагім, Малайзія, 2008

 

 

Анвар Ібрагім, колишній віце-президент Малайзії і лідер опозиції, був звинувачений в розтлінні одного зі своїх підлеглих у 2008 році. Зараз проти Ібрагіма ведеться процес, йому загрожує від 5 до 20 років в'язниці. У 1998 році він вже був визнаний винним у корупції і содомії і відсидів у в'язниці шість років. Звинувачення було висунуто після того, як Ібрагім пішов на конфлікт з малайзійським прем'єром Мататхіром Мухамад, зажадав політичних реформ і очолив кампанію протесту. У 2004 році звинувачення в содомії були з нього зняті. Процес проти Ібрагіма вважається дуже спірним: незрозуміло, чи мало місце кримінально переслідуваний в Малайзії прояв гомосексуалізму чи справа зліплена підступними політичними конкурентами.

 

Моше Кацав, Ізраїль, 2009

 

 

У березні 2011 року колишній президент Ізраїлю Моше Кацав був засуджений до семи років в'язниці за звинуваченням у двох зґвалтуваннях і декількох сексуальних домаганнях. Скандал почався в липні 2006 року, коли Кацав звернувся до юридичного радника уряду Мені Мазузу, заявивши, що одна зі співробітниць канцелярії намагається його шантажувати і вимагає гроші. Мазуз почав розслідування, в ході якого з'ясувалося, що Кацав двічі зґвалтував цю співробітницю в 1998 році - у той час він обіймав посаду міністра з туризму. До вересня 2006-го число жінок, що подали заяви проти Кацава, звинувачуючи його в сексуальних домаганнях, зросло до восьми. До суду дійшли лише два позови, інші були відхилені за відсутністю доказів. 13 вересня 2006 комісія Кнесету затвердила прохання президента про тимчасове складання повноважень, офіційно про свою відставку Кацав оголосив у липні 2007 року. Процес проти Кацава розпочався у вересні 2009 року, у березні 2011 року було оголошено вирок: сім років в'язниці, ще два роки умовно і штраф $ 34 000. Кацав повинен був почати відбувати термін 8 травня, однак за кілька днів до цього його адвокати подали апеляцію.

 

Марк Херд, Hewlett-Packard, 2011

 

 

Глава Hewlett-Packard Марк Херд пішов зі всіх керівних постів в серпні 2010 року після скандалу з колишньою актрисою Джоді Фішер. Фішер, яка працювала за контрактом на корпоративних заходах HP, звинуватила Херда в сексуальних домаганнях. Розслідування не підтвердило факту домагань, але з'ясувало, що Херд протягом двох років представляв до оплати підприємством особисті рахунки за вечері і поїздки з Фішер на суми від $ 1000 до $ 20 000. Звинувачений у «серйозному порушенні ділових стандартів», Херд був змушений піти. Він звільнився з ганьбою, але не без солідного винагороди: $ 12,2 млн плюс опціони і акції на суму $ 34,6 млн. Вже у вересні 2011 року він став співпрезидентом Oracle. Акціонери HP подали на Херда до суду, заявивши, що в результаті скандалу в HP і переходу Херда в Oracle компанія втратила $ 9 млрд ринкової капіталізації. Справа було закінчено мировою угодою.

 

Фердинанд Луго, Парагвай, 2009

 

 

Президент Парагваю Фердинанд Луго до приходу в політику був католицьким єпископом. Через рік після його обрання на пост президента, в 2009 році, відразу три жінки подали на Луго до суду, заявивши, що він є батьком їхніх дітей. Син 26-річної Вівіани Карільо, першої жінки, що подала позов до президента, народився в 2007 році, коли Луго ще був єпископом. Друга жінка, Бенін Легісамон, заявила, що Луго - батько її дитини, яка народилася в 2002 році. Третє звинувачення було висунуто політичною активісткою Гортензією Моран, проте ДНК-аналіз показав пізніше, що її дитина не має до Луго ніякого відношення. Луго визнав дитину від Вівіани Карільо, батьківства другої дитини він не підтвердив і не спростував. У результаті скандалу рейтинг Луго сильно впав.

 

Джуліан Ассанж, Wikileaks, 2010

 

 

Засновник порталу WikiLeaks Джуліан Ассанж був звинувачений у сексуальних злочинах в грудні 2010 року. У серпні 2010 року в шведську поліцію звернулися дві жінки, які звинувачували Ассанжа в «приставання» і в тому, що Ассанж примушував їх до сексу без презерватива, хоча вони були проти такого сексу. Ассанж був арештований в Лондоні і згодом відпущений під заставу.

 

Доменік Стросс-Кан, Франція, 2011

 

 

Колишній голова МВФ Домінік Стросс-Кан опинявся в центрі секс-скандалів щонайменше тричі. Восени 2008 року журналісти написали про його «службовий роман» з підлеглою — тодішньою співробітницею африканського відділу Фонду Піроскою Надь. По справі було проведене розслідування, а Стросс-Кан вибачився за негідну поведінку. Вдруге голова МВФ вляпався, коли його затримали 15 травня 2011, «по гарячих слідах» в аеропорту імені Джона Кеннеді в Нью-Йорку звинувативши у сексуальних домаганнях, спробі зґвалтування і незаконному позбавленні волі. Тоді 32-річна покоївка готелю Sofitel на Таймс-сквер звернулася в поліцію, заявивши про домагання з боку глави МВФ. Стросс-Кан змушений був посидіти кілька днів у в’язниці і подати у відставку з посади голови МВФ, але справа проти нього успішно розвалилася, бо постраждала забрехалася даючи  свідчення.

Невдовзі після цього французька письменниця Трістан Банон вирішила також скористатися нагодою і подала в прокуратуру Парижа позов проти колишнього глави МВФ, звинувативши його в сексуальних домаганнях. Але і її справа виявилась безрезультатною. Стросс-Кан вийшов сухим з води, хоч і зі зруйнованою політичною кар’єрою.

 

Читайте також Як депутати випускниць розглядали та історію вивчали

 

За матеріалами forbes


Матеріали за темою:

Останні публікації згорнути
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.